Види фарб і їх особливості. Маркування фарб

При бажанні захистити нову поверхню від грибкової інфекції, корозійних процесів або впливу зовнішніх факторів необхідно застосовувати антисептики або вузькоспрямовані ґрунтовки. Іноді необхідна протидіюча речовина може міститись і у самій фарбі.

В даному випадку головне – вірно розрахувати хімічну сумісність старого покриття з новим, щоб не виникали реакції, які потрібно нейтралізувати. Для цього скажемо, що фарби кваліфікують за плівкоутворюючою основою. Це може бути емульсія, алкіди, силікати або клеї. Визначити, що саме придбано можна за кодами на пакунку. Перша позначка з двох літр є вказівником на основу:

АД – поліамід;
АК – поліакріл;
АС – сополімер поліакріла;
АЦ – ацетилцелюлоза;
БТ – бітум;
ВА – вінілацетат;
ВЛ – вінілбутераль;
ВН – вініл і вінілацетат;
ГФ – гліфталева смола;
ІК – ідієнкумаронова смола;
КК – каніфоль;
КО – кремнеорганічна смола;
КП – копал;
КС – сополімер карбінолу;
КЧ – каучук;
МА – масло рослинне;
МЛ – меломіноалкід;
МС – масляно- і алкідностирольна речовина;
МЧ – сечовиноформальдегідні смоли;
НЦ – нітроцелюлоза;
ПФ – пентафталь;
ПЕ – насичений поліефір;
УР – поліуретан;
ФА – феноалкід;
ФМ – фенольно-масляні смоли;
ФЛ – крезолформальдегід;
ФП – фторопласт;
ХВ – перхлорвініл, поліхлорвініл;
ХС – сополімер вінілхлоридів;
ШЛ – шелак;
ЕП – епоксидні смоли;
ЕТ – поліетилен, поліізобутилен;
ЕФ – епоксидно-ефірні смоли;
ЕЦ – етилцелюлозні смоли;
ЯН – бурштинові складові.

Далі йде цифрове кодування, де перші два знаки зазначають де саме використовується фарба. Наступні цифри – заводський номер. У позначеннях це виглядатиме наступним чином:

1 – стійка до атмосферного впливу;
2 – стійка до впливу всередині кімнати;
3 – консервує металеві вироби;
4 – не боїться гарячої води;
5 – складові призначені для обробки хутра і шкіри;
6 – стійка до впливу нафтопродуктів;
7 – стійка до впливу агресивних середовищ;
8 – термостійка;
9 – має електроізолювання;
0 – відноситься до напівфабрикатів, лаків і ґрунтів;
00 – тип «шпаклівка».

Маркування готових масляних розчинів виглядає інакше. МА – буде означати, що фарба масляна, перший цифровий код – область використання, другий – сорт оліфи, який застосовувався у виробництві. В залежності від цього може стояти цифра:

1 – натуральна;
2 – оксоль;
3 – гліфталеві включення;
4 – пентафталеві компоненти;
5 – комбінований склад.

Фарби на основі емульсій

Фінішне покриття добре розчиняється у воді. Основа і фарбуючі компоненти утворюють однорідну емульсію, яка не змивається після висихання водою з поверхонь, але легко відстає від рук або інструментів, за умови неостаточної просушки.

До переваг такого виду фарби можна віднести її економність, пожежобезпечність, зручність у роботі та екологічність. Вона добре й рівномірно вкриває будь-які типи поверхонь. Однак, перед обробкою металевих елементів, необхідне попереднє використання антикорозійних розчинів (ґрунтів).

Також емульсійні фарби не наносять на поверхні, які попередньо були оброблені глянцевими, клейовими фарбами або лаками. Але у зворотному напрямку поєднання допустимо: після емульсійних фарб можна застосовувати емалі та інші фарби.

Позитивними характеристиками є відсутність неприємного запаху, швидке висихання й інертність до лужних розчинів. Емульсійні фарби підрозділяють на:

водні емульсії;
з акриловою основою;
ПВА;
з латексною основою;
водно-дисперсні;
силіконові.

Іноді можна почути, що водні емульсії та водно-диспесні фарби – це одне й теж саме. У них дійсно багато спільного: добра паропроникність, гідростійкість, довге тримання кольору та непереносимість морозів. Але є й відмінності: матова водна емульсія з часом все ж таки змивається, в водно-дисперсна фарба ні. Останні найчастіше білого кольору, а водні емульсії можуть мати безліч кольорів і відтінків. Також, водно-дисперсними розчинами не можна працювати при температурі нижчої +5⁰С.

Водні емульсії можуть мати фактурну основу, яка утворюватиме при нанесенні об’ємні ефектні елементи декору. Вони більш міцні і можуть використовуватись в якості армування та захисту поверхонь від розтріскування.

Основою під акрилові фарби є смола. Такі фарби мають високу еластичність і міцність. Якісний розчин здатен перекривати волосяні щілини до 0,05 см. Недолік – висока вартість матеріалу. Більш доступними є фарби в основі яких акрилові сополімери.

Акрилові фарби мають достатній рівень морозостійкості, необхідно лише дочекатися повного висихання. Також їх дозволяється наносити на лужні основи, але тільки через місяць після оштукатурювання.

Проте акрилові суміші небажано використовувати в спорудах з вологими стінами. В інших випадках, фарби достатньо стійкі до УФ-опромінення.ю механічних навантажень, вони гідро стійкі та паронепроникні.

Фарби на основі латексу – найдорожчий вид емульсійних сумішей. У їх виробництві застосовуються латексні включення, які надають поверхні гідростійкості. Здатність фарб до затягування волосяних тріщин – до 0,1 см.

Використовувати латексні розчини можна на структурованих шпалерах, гіпсокартонних, оштукатурених, бетонних, цегляних стінах і стелях. Час висихання – 60 хвилин. Єдина відмінність, яка грає не на користь латексних фарб – низький рівень стійкості до світла. У порівнянні з ними, ПВА і акрилові фарби кращі.

ПВА або полівінілацетати – найбільш доступні види фарб. Проте вони не мають достатнього рівня гідростійкості, тому при регулярних контактах з водою почнуть змиватися. Однак фарба безпечна для використання у внутрішніх роботах, особливо для фарбування стелі. ПВА мають високий рівень світлозахищенності, інертні по відношенню до дії масел і жирів.

Силіконові фарби. Їх виготовляють, застосовуючи емульсовану силіконову смолу, яку іноді додають і до акрилових фарб. Після висихання такі суміші створюють міцну, еластичну та гідростійку плівку, яка одночасно не втрачає властивостей до паропропускання. Здатність фарб до затягування волосяних тріщин – 0,2 см. На свіжу штукатурку фарбу можна наносити все через 2 доби, на відмінність від акрилової, якій потрібен місяць.

Застосування – будь-які мінеральні поверхні, в тому числі попередньо оброблені акриловими, латексними, мінеральними або старою силікатною фарбами. В прошарку силікону не почнуть розмножуватись мікроорганізми, суміш добре витримує механічні навантаження і легко очищається.

Недолік – висока ціна, через що силіконове покриття частіше застосовують в якості фінішного декору, для виділення поважного статусу будівлі.

Характеристика алкідних фарб

В якості закріплюючого елементу в таких фарбах виступають алкіні смоли. До такого виду сумішей відносять емалі і масляні фарби. Застосування – дерев’яні, металеві і оштукатурені поверхні. Після висихання фарби не токсичні, мають добру світло- і гідростійкість.

Масляні фарби – виготовляють на основі оліфи. Розчинниками можуть бути уайт-спірит, бензини, скипидар, сольвент-нафта. Суміші коштують недорого, проте довго сохнуть (не менше 2 діб), в процесі висихання виділяють токсини, тому рекомендовані переважно для зовнішніх робіт. Головний недолік – з часом покрив фарби починає жовтіти. Важливо! Наноситься вона лише тонким прошарком, інакше фарба не досягне основи і швидко відшарується.

Емалі – виготовляють на основі лаків, завдяки чому фарби створюють ефектну глянцеву поверхню. Використовують для металевих, дерев’яних площин, приладів та оштукатурених чи прошпакльованих стін. Роботи можна проводити ззовні і зсередини будівлі. Нітроемаль сохне достатньо швидко – близько 45 хвилин. Характеристики: водонепроникність, світлостійкість, антикорозійні якості.

Силікатна фарба – вважається мінеральною, так як в її основі присутнє рідке скло. Розчинник – вода. Фарба має повітряну і паро проникність, стійка до температурних коливань, слабку гідро реакцію. Нею неможна покривати поверхні, які до цього були оброблені алкідами або акрилами. Відповідно і навпаки, процес буде нелегким. Важливо пам’ятати, що у складі фарб присутні луги, тому потрібен захист шкіри і очей.

Силікатні фарби не можуть повністю ізолювати стіни від впливу атмосферних опадів, тому якийсь час після рясних дощів, вони будуть залишатись з підвищеним рівнем вологості. Якщо гідроізоляція фундаменту була зроблена неякісно, це стане перевагою, при умові, що вологість стін перевищить атмосферну.

Фарбу не застосовують для склеювання керамічних, скляних, металевих і кам’яних поверхонь, але вона придатна для лугів. Кольорова палітра через наявність лужних компонентів також не досить різноманітна.

Клейова фарба – має в складі органічні полімери на гідрооснові. За характеристиками такі фарби подібні до емульсійних, але з більшим коефіцієнтом гідростійкості. Застосовуються лише в сухих приміщеннях. Суміші продаються у вигляді порошків, які розчиняють водою.

Казеїнові фарби – підвид клейових на основі білкових компонентів (рослинний або молочний казеїн). Вони дають пористу, швидковисихаючу але не гідростійку плівку, яка створює привабливий декоративний ефект.

Декстринована фарба – виготовляється на кістковому клею. Застосовується лише для внутрішніх робіт у приміщеннях з низькою вологістю.

Все фарби на клейовій основі мають достатній експлуатаційних строк за умови сухого мікроклімату у приміщенні і захисту від мікроорганізмів.